Л

МІНА

МІНА 2

МІНА 3

МІНА 4Увага! Прохання поширити інформацію (соцмережі (Фейсбук, Твіттер, Вконтакте, Гугл і т.п.) та ін.), так ми точно врятуємо чиїсь життя!(гіперпосилання для поширення інформації (“Share this:”) розміщені в кінці сторінки, одразу під текстом, що є на цій сторінці):
“Фейсбук: Єдина Країна додає 4 new photos.
9 липня о 22:49 ·
Так виглядає протипіхотна міна “Лепесток”. Побачив – не чіпай! Поширюйте інформацію.”.

Лейкотомія (дана стаття потребує редакції, доповнення. Ви можете допомогти, доповнивши або виправивши її) -син. Двостороння лобна лейкотомія; Лоботомія ; Префронтальна лоботомія. В деяких країнах операція здійснюється і досі [1, 478].
Література:
1. Психиатрический энциклопедический словарь / Й. А. Стоименов, М. Й. Стоименова, П. Й. Коева и др. – К.: МАУП, 2003. (с478. (ст. “Лейкотомія”)).

Лесбіянство (дана стаття потребує редакції і доповнення. Ви можете допомогти, відредагувавши або доповнивши її) – жіночий гомосексуалізм. Син. Сафізм .
Література:
1. Психиатрический энциклопедический словарь / Й. А. Стоименов, М. Й. Стоименова, П. Й. Коева и др. – К.: МАУП, 2003. (с.481 (ст. “Лесбиянство”))

Леонгард Карл (нім. Karl Leonhard) (1903 – 1988)німецький психіатр, автор концепції т.зв. акцентуйованих особистостей.

Лібідо – На даний момент стаття не готова. Пропонуємо список першоджерел, в котрих можна отримати інформацію з цієї теми:

1. Большой психологический словарь/Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. (с. 261 (ст. “Либидо”))

2. Лейбин, В.М. Словарь-справочник по психоанализу. СПб.: Питер, 2001. (с.269 (ст. “Либидо”)).

3.  Психологическая энциклопедия. 2-е изд. / Под ред. Р. Корсини, А. Ауербаха. СПб: Питер, 2006. (с. 358 (ст. “Либидо”))

4. Психологія особистості: Словник-довідник / За редакцією П. П. Горностая, Т. М. Титаренко.-К.: Рута, 2001 (рос. мовою; с. 63. (ст. “Либидо”))

Лінощі – даним поняттям характеризується небажання виконувати певну трудову діяльність (в окремих випадках – відраза відносно виконання певної діяльності). Лінощі можуть бути спичинені багатьма факторами: особистісними особливостями характеру; невірно проведеним вихованням; негативним ставленням до виконання конкретної певної діяльності, що пов’язане з негативними емоційними переживаннями при виконанні даної діяльності; соматичними чи психічними розладами. Інколи лінощі можуть бути вираженням особистісних змін, що мали місце в результаті перенесеного розладу.
Література:
1. Психиатрический энциклопедический словарь / Й. А. Стоименов, М. Й. Стоименова, П. Й. Коева и др. – К.: МАУП, 2003. (с. 479 (ст. “Леность”))

Лоботомія (lobotomy) (Дана стаття потребує перевірки, за необхідності – редакції, корекції, уточнення. Ви можете допомогти, виправивши або доповнивши її) – спеціальний розділ психохірургії, при котрому одна з долей мозку (тім’яна, потилична, лобна чи скронева) січеться або роз’єднується з іншими областями мозку. Префронтальна лоботомія – вид лоботомії, рос. “предполагающий” часткове видалення лобних долей [1, 362]. Після лоботомії хворому виставлявся діагноз “Синдром лобної долі” (цей діагноз – пожиттєвий, код F07 за МКХ-10). Після опублікування Антоніо Егашем Монішем у 1936 році результатів префронтальних операцій, застосованих відносно 20 своїх перших пацієнтів (7 осіб одужали, у 7 настало поліпшення, ще у 6 не спостерігалось ніякої позитивної динаміки – не дуже сприятливий початок), лоботомія стає широко прийнятим способом лікування важких психічних хворих [1, 362]. Сам Моніш цю операцію назвав лейкотомією, бо в ході оперативного втручання лобні долі мозку не зачіпалися, а тільки прорізалася біла речовина нейрональних зв’язків, які з’єднують лобні долі з іншими відділами головного мозку. Дана операція рекламувалась як засіб порятунку в безнадійних ситуаціях [2]. Застосування психохірургії і лоботомії було особливо поширеним наприкінці 1940-х, а до середини 1950-х кількість проведених таких операцій досить швидко зменшилась [1, 362].  Більш детально про лоботомію можна прочитати тут.

Використані джерела:

1.   Психологическая энциклопедия. 2-е изд. / Под ред. Р. Корсини, А. Ауербаха. СПб: Питер, 2006.

2.   Вікіпедія: ст. “Лоботомия”.

 

ЛОМБРОЗОЛомброзо Чезаре (італ. Cesare Lombroso) (народжений Єзекія Марко Ломброзо) (6 листопада 1835 р. – 19 жовтня 1909 р.) – італійський криміналіст і судовий психіатр. Основоположник антропологічної теорії особистості. В середині ХІХ ст. одним з перших спробував науково пояснити природу злочинної поведінки особистості з позицій антропології. Вважав, що біологічні фактори є провідними і вирішальними причинами злочинів. Рос. “полагал”, що значна частина злочинів – природнє, біологічне явище, наслідок психофізіологічної природи людини. Ввів термін “рос.”прирожденный” злочинець” котрий відрізняється рядом фізіологічних (неправильна форма черепа, асиметрія обличчя) і психічних (рос. “повышенное тщеславие”, мстивість) особливостей. Рос. “прирожденную” злочинність пояснював спочатку як атавізм, потім – як явище “рос.”нравственного помешательства”, а пізніше – як форму епілепсії. Також, ним була висунута теза про психофізіологічну схильність до злочинної поведінки та нерівність звичайної і «злочинної людини». Ломброзо рекомендував для встановлення дієвої системи покарання виходити з антропологічних факторів як найважливіших. Відносно рос. «прирожденных преступников» вимагав введення спеціальних форм репресій, рос. «устраняющих рецидивы» – смертну кару чи пожиттєве заслання, які дозволяли б усунути «небезпечну людину» з суспільства назавжди.

Використані першоджерела:
1. Психологія особистості: Словник-довідник / За редакцією П. П. Горностая, Т. М. Титаренко.-К.: Рута, 2001 (рос. мовою; с. 242. (ст. “Ломброзо Чезаре”)).
2. Українська Вікіпедія (ст. “Чезаре Ломброзо”) (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5_%D0%9B%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BE).
3. Російська Вікіпедія (ст. “Ломброзо, Чезаре”) (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BC%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BE,_%D0%A7%D0%B5%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B5).

(Наступна стаття потребує перевірки, редакції та доповнення.)
Ломброзіанство (Lombroso C, 1835 — 1909, італійський психіатр, криміналіст та антрополог.) Концепція рос. “врожденного анатомического и физиологического предрасположения” людини до злочинної діяльності. Концепція ненаукова. За деякими даними, ця концепція – антинаукова. [2].

Використані першоджерела:
1. Психиатрический энциклопедический словарь / Й. А. Стоименов, М. Й. Стоименова, П. Й. Коева и др. – К.: МАУП, 2003.
2. http://enc-dic.com/enc_medicine/Lombrozianstvo-7805.html
(Джерела: 1. Малая медицинская энциклопедия. — М.: Медицинская энциклопедия. 1991—96 гг. 2. Первая медицинская помощь. — М.: Большая Российская Энциклопедия. 1994 г. 3. Энциклопедический словарь медицинских терминов. — М.: Советская энциклопедия. — 1982—1984 гг.).

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: